Депутат Луцької міської ради, голова фракції «Європейська Солідарність». Після повномасштабного вторгнення росіян став військовим 4-ї окремої танкової бригади. Займається артилерійською розвідкою.
“Спочатку було страшно, бо я не знав, чого очікувати. З часом вже за звуками вистрілів міг розрізнити, що стріляє, у моєму напрямку чи ні, потрібно лягати на землю чи ні. Розуміння ситуації дає відчуття впевненості, адже ти боїшся того, чого не знаєш.
Я дуже хочу побачити, якою буде країна після війни. Впевнений у тому, що буде прорив, я хочу бути учасником цього процесу, вірю в це. А те, що перестав вірити в людей, не означає, що я перестав вірити у світ. Я сподіваюсь на здатність інших країн впливати на те, що діється в нас. Бажання жити є, перемагати – саме собою. Готовність заплатити ціну теж є. Я до цього ставлюся по-філософськи. Якщо я загину, то я про це і не дізнаюсь, чому мені про це шкодувати? Шкода близьких. Але бажання жити більше”,- розповів депутат.
