«Ти не наша» – такими словами її спершу зустріли у містечку на Волині. Ольга Скворчевська – переселенка, яка майже три місяці тому приїхала на Волинь, коли в її рідне місто Київ прийшла війна.
«Налякана, у розпачі, без речей, з двома котами, але у відносній безпеці. Стою на порозі будинку своїх родичів зі сльозами в очах і дякую, що вони надали мені дах над головою. Але в середині роздирає відчуття смутку і страху. При кожній сирені зжимається серце. І звідусіль чую у свою адресу «Ти не наша», – написала дівчина у дописі на Фейсбуці.
Пізніше Ользі пощастило мати друзів, які дали роботу. Так, вона почала своє життя у Горохові, працюючи в кав’ярні «Кофемолка». Деякі нові виклики чекали на дівчину ще згодом: зміна професії (з журналіста на бариста); мова.
«Усе своє життя я говорила на російській мові, бо в моєму місті так говорили завжди, – пояснює переселенка. – Тут у Горохові перейшла на українську і дуже вдячна тим, хто не гнобив мене за російську. Бо вважаю, що насилля – це не найкращий спосіб знайти спільну мову. Тільки через любов і підтримку відбуваються зміни».
З часом деякі люди почали ставитися до переселенки з повагою і співчуттям. Незнайомі люди приносили одяг. На Великдень від міської ради Ольга отримала пасху, а ще одна дівчинка спекла її особисто для неї. Але були й інші люди, які зовсім не розуміли, що у країні йде війна.
«Сьогодні настав щасливий день, коли я нарешті їду додому. В моєму місті не так спокійно, як тут. Але як кажуть у народі: “у гостях добре, а вдома краще”. І кожен хоче жити там, де народився. І мріє повернутися додому. Я не могла поїхати і не подякувати кожному, хто з’являвся на моєму шляху в Горохові», – підсумувала переселенка.
«Дякую всім людям у Горохові за те, що підтримували. Допомогали. Посміхалися. Сподіваюся, що фраза ” Ти не наша” змінилася, і я хоч трошки стала Вашою. Низький уклін Вам. Нехай Ваше місто розквітає. Нехай Ваші люди ніколи не дізнаються, що таке покидати свої домівки через війну. Мирного неба нам усім. Не прощаюся. До зустрічі у Києві» – пише на завершення Ольга.