Змінив мандат на автомат!
Депутат Луцької міської ради “ЄС” активно займався депутатською діяльністю, мав власний бізнес. Але 24 лютого – змінило життя усього нашого суспільства.
На початок повномасштабного російського вторгнення Олександр разом із родиною був у Києві, тож відчув «трохи більше, ніж у Луцьку, як це, коли бахкає».
«Так тоді склалося, що я половину тижня в Луцьку, половину – в Києві, чи навіть у Києві більше. У мене там ще дочка, сестра рідна. Прокинувся десь близько п’ятої ранку. Я крізь сон почув два перших вибухи, але ще не зразу стало відомо, що відбувається. А вже третій вибух був такої сили, що затрусилися вікна. Дзвоню до доньки, кажу: «Владо, війна почалася».
Вона каже: «Та ну, тат, ти типу жартуєш?». А потім почула бабах і сказала, що їдемо.
Зібрав все, що найважливіше, вирішили, що їдемо до Луцька. Якщо що, краще це вдома зустрічати, а не в столиці.
Їхали ми до Луцька з Києва годин 16-18, вже точно не пам’ятаю. Тобто дорога була напрочуд завантажена саме при виїзді. Ми поїхали не по Житомирській трасі, а відразу окружними дорогами. Загалом дорога зайняла 550 кілометрів, але до вечора вже були в Луцьку», – пригадує Олександр Ніколайчук.
Того ж дня він пішов записуватися до лав добровольців. Переконує: про те, що буде велика війна з росією, знав із дитинства.
«У мене покійна прабабця мала дар, лікувала людей. До неї з’їжджалися з усієї Західної України на лікування. І вона ще в ті часи розповідала багато цікавого, адже і передбачати могла. І вона говорила: готуйтеся, війна точно буде, і війна буде справжня. Тому і я, і моя родина точно знали, що війна буде, і були готові», – розказав Олександр Ніколайчук.
Як кажуть, для галочки, поставив питання рідним, але сам знав на нього відповідь. Я спитав, хто хоче виїхати. Відповідь абсолютно категорична – абсолютно ні. Більше того, зброю до рук готові брати всі», – розповів Олександр.
Олександр переконаний «на фронті повинні перебувати люди, які військово підготовлені, які мають гарні навички, вміють володіти різними видами зброї. Адже тоді від такого бійця буде значно більше користі, аніж хоч і вмотивованого, але недостатньо підготовленого.»
«Я людина цивільна, бойового досвіду не було, в армії не служив. Правда, у 14-15-му роках трошки їздив на схід України як волонтер. Якщо чоловік має дві руки і дві ноги, якщо він повносправний – то в нього в принципі не повинно бути іншого поняття і вибору в цьому житті, коли йдуть бойові дії, коли ворог, окупант напав на твою країну, то потрібно брати до рук зброю і захищати країну, здобувати навички і знання. Це моя земля, і я звідси нікуди не збираюся, і мої діти нікуди не збираються. Але долучатися і йти воювати, просто бути м’ясом, бути тягарем для побратимів – це неправильно», – стверджує Олександр Ніколайчук.
Також, Олександр впевнений у перемозі над агресором. Каже, про це також чув у пророцтвах бабусі.
«Вона говорила, що українські міста перетворять на міста-сади. З огляду на те, що всі її передбачення про мій життєвий шлях здійснилися, то я вірю, що Україна буде однією з провідних країн світу. Можливо, це пафосно звучить, але я у це вірю», – зізнався Олександр.
Дякуємо нашому захиснику!
Пишаємося!