Відстоювати свою позицію, це не те що нормально – це необхідно, – Анна Літушко

Анна Літушко, приватний підприємець – кандидатка від “Європейської Солідарності” Волині.

Дотепер у нашій громаді, велика кількість людей помилково думає, що якийсь умовний “хтось” вирішить всі їхні негаразди за них. Все відремонтує, побудує, зробить дороги, знизить ціни, в тому числі на комунальні послуги, медицину приведе у належний стан і т.д. А  вони, люди,  нічого не роблячи натомість, будуть насолоджуватись гарним життям “як колись” чи “по європейськи”, бо є той “хтось” і він все робить для людей. А так не буває! Для досягнення результату необхідно віддано працювати, робити свою справу на совість і вимагати такого ж від інших.

Я пересвідчилась, що це правило працює в бізнесі, тому ті ж закони мають працювати і в управлінні громадою. І перше моє прагнення – донести це людям, жителям нашої новоствореної громади, що нам ніхто не допоможе просто так, ми мусимо самі, спільними зусиллями створити самодостатню успішну громаду, фактично наш дім, в якому ми живемо. Друге – це показати людям, що це нормально не мовчати, а  захищати себе, свої права, мати активну громадянську позицію. Відстоювати свою позицію, це не те що нормально – це необхідно! Водночас коли люди це зрозуміють – з’являтимуться прекрасні ініціативи та ідеї від простих людей яким чином покращити нашу громаду.

Це і є пріоритетні зміни в громаді. І є ще одна – це громадський контроль. Коли люди в межах чинного законодавства  і публічності мають можливість безпосередньо впливати на вибраних ними ж депутатів, з метою контролю за рішеннями останніх і недопущення перетворення місцевих рад в іграшки місцевих олігархів.

Та система управління в населених пунктах, яка існує зараз, за ширмою гласності і відкритості, робить свої темні справи. Представники такої генерації управлінців, нещирі, корисливі, ось вони і є перешкодою в успішному розвитку громади для всіх її жителів. Крім того, будь-які зміни – це завжди важко і люди вже звикли, що, як правило,  в результаті виходить те саме, тільки по іншому називається. І якщо цей, скажімо, уявний мур не пробити, не вселити віру в те, що всі разом  мусимо працювати на спільний результат, тоді не отримаємо бажані рівень і якість життя. Будь-які спроби окремих людей в тому числі і мене щось змінити будуть марними.

Першим кроком, потрібно фактично з нуля відбудувати відносини між громадою та бізнесом. До останнього відносяться усі – від великих підприємств, які фактично розташовані на території нашого територіального об’єднання, до підприємців одноосібників. Це та рушійна сила, яка дасть можливості та перспективи нашій громаді. Наш депутатський корпус з головою ОТГ повинні не те що відновити довіру і діалог, ми повинні допомагати, сприяти і захищати всіх підприємців нашої громади, усіма наявними у нас засобами і ресурсами. Це як вирощувати квіти. Коли бізнес зрозуміє, що йому у нас комфортно, він почне рости і квітнути. А це – нові надходження до місцевого бюджету, нові робочі місця, відновлена інфраструктура, в тому числі школи і садочки. Другий крок підкаже сам бізнес, тому що інвестиції, вони вибагливі, вимагають до себе комфортних умов, довіри і сталості, при яких можна вибудовувати певні виробничі цикли. Але і бізнесу теж треба зрозуміти, що природний потенціал громади потрібно берегти, а люди, які на цей бізнес працюють, повинні бути соціально захищеними і впевненими у завтрашньому дні.

Я підприємець вже багато років. Було багато життєвих робочих ситуацій, але хочу сказати одне, я завжди працювала чесно, справедливо і  не шкодую про жодне зі своїх рішень, у мене перед людьми чиста совість. Разом з тим, я ніколи не афішувала свою допомогу людям, це завжди лишалось між нами. Цим я і пишаюсь.

Я не маю на меті робити політичну кар’єру, але хочу спробувати зробити щось дійсно корисне і необхідне дня нашої нової громади.

Напрям і форма розвитку у всіх успішних громад однакові, тому що потреби людей, де б вони не жили однакові. Наприклад Польща, у якій живуть люди, що пройшли шлях реформ і об’єднання в громади. Не потрібно вигадувати щось нове, варто перейняти і адаптувати вже наявний досвід. Зауважу лиш одне – це командна робота. Ті, хто вважає що за нього хтось щось зробить, йому з нами не по дорозі.