29 серпня 2014 року – чорна дата підлого й підступного розстрілу сотень українських військових та добровольців. Чотири роки тому назва Іловайськ для більшості українців ні про що не говорила, а сьогодні вона стала синонімом смерті, горя й болю…
Трагедія особливо зачепила Волинь, адже в операції брала участь 51-а механізована бригада, в якій служили волиняни, бійці спецроти «Світязь», а також чимало наших земляків у складі добровольчих батальйонів. Районна влада, ветерани АТО, свідомі громадяни та духовенство району прийшли сьогодні до Стенду загиблим Героям у Маневичах, щоб згадати безцінний подвиг земляків, помолитися та запалити свічку пам’яті. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять про українців, чиє життя чотири роки тому обірвалося в пеклі під назвою «Іловайський котел».
У своєму виступі голова районної державної адміністрації, член фракції «Солідарність» у Маневицькій районній раді Андрій Линдюк сказав: «Українська історія містить багато чорних сторінок. І, на жаль, вона поповнилася ще однією страшною датою – Іловайська трагедія. Коли в один день було вбито і покалічено кілька сотень беззахисних українців. Я наголошую – беззахисних. Тому що, починаючи з 2007-го року українська армія знищувалася за наказом Путіна руками української влади. Кількість її звелася всього лише до 50 тисяч і ті були не забезпечені і не підготовлені. І лише силами справжніх патріотів та добровольців у перші місяці війни трималася оборона на Донбасі. І якщо до середини серпня бої в основному велися українців проти сепаратистів, то 23–24 серпня 2014 року Путін ввів в Україну регулярні російські війська. І тому 28 серпня іловайське угрупування опинилося в оточенні.
29 серпня 2014 року російською стороною оточеним українським частинам були запропоновані умови виходу з кільця. І ще й тоді наші довірливі українці повірили своєму, так званому, старшому брату. Але всупереч досягнутим домовленостям в шести кілометрах південніше Іловайська вороги зустріли колону шквальним вогнем…Це ще одне свідчення – російська сторона ніколи не дотримується своїх обіцянок. Пам’ятаймо цю зраду, яка коштувала нам сотні вбитих та покалічених життів. Ніколи не забуваймо наших Героїв, які поклали своє життя заради мирного майбутнього незалежної української держави».
Ірина Волошко та Роман Зінчук виконали пісенну композицію «Плакала калина». Настоятель церкви мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ КП отець Михайло відслужив поминальний молебень за невинно вбитими українцями. Усі присутні запалили свічки та лампадки та спільно помолилися за спасіння душ загиблих земляків.
«Іловайський котел» у наших літописах залишиться як величезна трагедія і водночас – приклад героїзму і самовіддачі! Заради нас з вами, заради майбутнього України.
Джерело:
Відділ з питань внутрішньої та інформаційної політики апарату
Маневицької райдержадміністрації