Олександр Пиза: «На Горохівщині дуже родючі землі, які мали б годувати людей»

Олександр Пиза багато років присвятив фінансовій справі, він не лише здобув відповідну освіту в Україні, а й навчався у Сполучених Штатах Америки, проживав у Великобританії та працював в іноземних банках. В останні роки він працює помічником народного депутата України Сергія Мартиняка, тож щодня стикається з реальними проблемами волинян. Однак для того, аби їх вирішити, необхідно мати важелі впливу на місцях. Саме тому він вирішив балотуватися до Волинської обласної ради.

Олександре Зіновійовичу, чому ви вирішили йти у облраду саме по Горохівському округу?

Це дуже непростий, але в той же час потужний район. Він завжди боровся за лідерство в області з Луцьким.

Я ж маю достатньо досвіду та бажання, аби спробувати економічно підняти цей район, до того ж, там є всі передумови для розвитку. Я хочу, щоб з Горохівщини люди не їхали шукати кращої долі, а залишалися на своїй батьківщині, мали роботу та гідну плату за неї, щоб функціонували школи, відкривались дитячі садочки, були рівні та освітлені дороги, щоб молодь ходила в клуб на культурні заходи, а не в генделики. Саме тому я йду в обласну раду, щоб відстоювати інтереси жителів цього району.

Здається що це очевидні речі, але сьогодні не всі це розуміють, і насправді вони дуже важливі для наших краян.

До того ж, на Горохівщині дуже родючі землі, які мали б годувати людей. Натомість жителі району скоріше виживають, ніж нормально живуть.

Щодо земель. Волинь – житниця України, скажіть, чи бачите ви розвиток аграрної сфери саме у цьому напрямку?

Насправді, нам пора приділяти більше уваги нетрадиційним культурам. У нас погано розвинене садівництво, можна вирощувати полуницю, ожину, смородину.

Людям же пора відходити від посіву лише картоплі. Її не лише складно  обробляти, але її закупівельна вартість мала, тож заробити на продажі бульби складно. Натомість багато європейських підприємств зараз зорієнтовані на ягідництво, садівництво і городництво, а тому варто зважати на ринок і займатися цим.

Щодо зернових, то на Волині достатньо підприємств, які зайняли свою нішу і скоріш за все будуть нарощувати потужності. Тож одноосібникам навряд зараз реально стати їм конкурентами.

Але продукцію не просто потрібно виростити. Її необхідно десь зберігати…

Безумовно – це так. Саме тому потрібно шукати інвестора, або ж створювати спільне підприємство для аграріїв, на умовах кооперації, тобто спільного володіння та управління, яке б могло збудувати сховище. До того ж, зрозуміло, що ціна на овочі та ягоди в сезон – низька, а от ближче до весни їх можна продати тим же мережам супермаркетів за більшу плату. Однак зараз у нас проблема якраз з місцями, де таку продукцію можна зберігати.

Однак важлива складова – це й логістика. Волинь, як вже було сказано, аграрна область, однак наші дороги залишають бажати кращого.

Зараз з ініціативи нашого Президента Петра Порошенка відбувається реформа, яка полягає в децентралізації влади. Об’єднаним громадам на місця передадуться не лише повноваження, а й кошти, тому можна буде самим вирішувати, яка дорога має зараз більший пріоритет і яку першочергово ремонтувати. Зараз ми все випрошуємо або в Києва, або в Луцьку.

 

Не забувайте, що Горохівський район має вдале розташування. Ми маємо Львівський напрямок, а також Торчин – Берестечко, а це торгові та транзитні шляхи. Тому ми зможемо постачати продукцію не лише в інші області, а й за кордон. Сподіваюся, що місцеві громади разом з депутатами обласної ради зможуть віднайти кошти для повноцінного ремонту цієї важливої для людей дороги.

Щодо доріг, то я знаю, як можна залучити не лише державні кошти на їх ремонт чи капремонт. В нашому районі чимало підприємств, які користуються цими дорогами, вантажівки та великогабаритний транспорт їздить та розбиває покриття. Тож я вважаю, що з такими фірмами треба підписувати угоду з місцевими об’єднаними громадами, де чітко прописувати, що певну суму вони мають виділяти на ремонт дорожнього покриття по якому вони возять свою продукцію – буряки, картоплю, зерно.

Але така ідея може стосуватись не лише ремонту доріг…

Так, я вважаю, що і аграрії успішно можуть допомагати краю, де вони ведуть свій бізнес. Для прикладу, вони можуть віддавати 0,5% від грошової оцінки орендованої ними землі у сільські ради. Не мало не багато – це в рік може становити в середньому 80-120тисяч гривень. Коли ж сільська рада знатиме, що може розраховувати на такі надходження, кожного року, то відповідно, зможе планувати, куди їх реінвестувати. Для прикладу, можна замінювати вікна у у садочку, школі чи ФАПі, цим же економлячи кошти під час опалювального сезону.

В цей час не можемо обійти важливу тему війни на Сході. Адже тяжко здійснювати реформи у країні, де йде війна. Як ви вважаєте, Схід і Захід буде разом?

Звичайно, це дуже складне питання. Насправді, мені чомусь згадується ситуація, яка склалась у Німеччині після війни. . Тоді країна розпалась на дві частини. Західна Німеччина досягла значного економічного та соціального розвитку. І через 50 років жителі Східної зрозуміли, що економічні та соціальні умови там кращі, тож об’єдналися в одну державу.

Так само і ми сьогодні повинні дбати за міцність наших кордонів і за добробут наших людей. І тоді, через десять, двадцять, чи навіть тридцять років люди на цих територіях Донеччини чи Луганщини самі захочуть жити в кращій країні.

Не потрібно нікого силувати . Потрібно берегти життя наших солдатів.

Хочуть жити самостійно – то нехай самостійно себе годують,та  обігрівають.

А ми повинні дбати зараз про добробут своїх людей і своєї країни.