26 серпня виповнюється рік з того часу, як громада селища Заболоття втратила свого героя Василя Білітюка, який захищав незалежність нашої країни на Сході.
Василь Білітюк добровольцем служив у 24-му батальйоні територіальної оборони «Айдар». 26 серпня минулого року, за день до свого 32-го дня народження, разом з бойовими товаришами він перевозив пораненого до медичного пункту та потрапив під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка – Хрящувате під Луганськом, де й обірвалося його життя. 7 місяців вважався зниклим безвісти, аж поки його тіло не було ідентифіковано за аналізом ДНК. 1-го квітня в рідному селищі його проводжали в останню дорогу. Попрощатися з ним зібралася чимало людей, серед яких односельчани, бойові побратими, представники влади.
Сьогодні голова Ратнівської районної організації партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка, радник голови облдержадміністрації Андрій Харлампович відвідав сім’ю загиблого. Оглянули побутові умови, поспілкувалися з матір’ю Раїсою Максимівною. Як виявилося, родина проживає в будинку, який потребує суттєвого ремонту – необхідно замінити старий дах, утеплити стіни. Управлінням соціального захисту населення райдержадміністрації раніше вже проводилося обстеження житлових умов та подавалися пропозиції до департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації для виділення коштів на ремонт будинку відповідно до програми допомоги сім’ям загиблих учасників АТО. Також родину забезпечено дровами.
В розмові з господинею Андрій Харлампович відмітив, що є можливість оперативно провести роботи з заміни покрівлі, адже зараз триває перекриття даху Заболоттівської центральної районної лікарні, тому наразі він попросить будівельників оглянути об’єм необхідних робіт.
На кладовищі містечка, де спочиває захисник України, посадовці вклонилися та поклали квіти до могили, висловили співчуття матері та жаль з приводу втрати сина.
Як розповіла Раїса Максимівна, Василь був привітною, веселою, працьовитою людиною, дуже любив дітей, хоч своїх і не мав, адже не встиг одружитися і подарувати матері онуків. Зі сльозами на очах згадала вона і про жахливі обставини його смерті, про які дізналася від його бойового товариша – того самого пораненого бійця, якого супроводжував її син до медпункту.